Михайло Наумович Епштейн — російський філософ, культуролог, літературознавець, лінгвіст, есеїст. Він автор тридцяти книг і понад сімсот статей та есе, перекладених на два десятки іноземних мов.
Його нова книга присвячена поезії як особливій формі мови, в якій ритмічний повтор слів посилює їхню смислову перекличку. Тут йдеться про різноманіття поетичних світів у літературі, про класиків та сучасників, про ті напрямки, які сформувалися в останні десятиліття ХХ століття. Але поезія — це вірші, вона живе у природі й у суспільстві, у бутті й у мисленні. Саме тому в книзі виникає тема надпоезії – тобто поетичного початку за межами віршування, способу образного мислення, що визначає шляхи цивілізації.