Новаторська за змістом та формою книга «Мистецтво з 1900 року» вже визнана віхою в історії мистецтва. Для її чергового видання Хел Фостер, Розалінд Краусс, Ів-Ален Буа, Бенджамін Х. Д. Бухло та Девід Джосліт – провідні історики мистецтва та критики нашого часу – уточнили та розширили свої початкові тексти, а також доповнили видання оглядом новітніх тенденцій сучасного мистецтва. У результаті читачеві пропонується найповніша на сьогоднішній день критична історія мистецтва XX — початку XXI століття. Сто тридцять розділів, збудовані хронологічно, рік у рік оглядають ключові події у мистецтві — чи то створення видатного твору, чи публікація важливого тексту, чи відкриття значної виставки, — утворюючи не одну, а безліч історій мистецтва в період з 1900 року до наших днів. Поглибленому аналізу піддані всі поворотні моменти і прориви модернізму і постмодернізму, а також антимодерністські реакції, які час від часу виступали з альтернативними поглядами на мистецтво і світ. , відоме як московський концептуалізм, почало складатися наприкінці шістдесятих років у роботах Кабакова і до середини наступного десятиліття стало важливою тенденцією неофіційного мистецтва СРСР. Наприкінці сімдесятих центр впливу змістився на перформативні роботи групи «Колективні дії», і згодом проекти нових художників та груп розвивали теми та стратегії, запропоновані в рамках цих трьох новаторських тенденцій, розширюючи спільноту незалежного експериментування та діалогу. За рахунок акценту на радянському житті та ідеології як свого роду «дискурсі» — наборі інституційних та ідеологічних настанов та вірувань — московський концептуалізм залишався живою та актуальною практикою аж до розпаду Радянського Союзу. Як пише Борис Гройс, теоретик московського концептуалізму з перших його кроків і куратор згадуваної вище виставки «Тотальна освіта», «офіційний дискурс про те, що таке мистецтво, грав визначальну роль у всіх сферах радянської культури. Основний modus operandi московського концептуалізму полягав у тому, щоб використовувати, варіювати та аналізувати цей офіційний дискурс приватним чином, іронічно і профанічно». постструктуралізму, про мистецтво в епоху глобалізації, про синтетичний кубізм, про виникнення абстрактного кіно, про постмодерністську архітектуру, московський концептуалізм, феміністське мистецтво і нові музейні простори. Мистецтво з 1900 року» буде корисним кожному, хто хоче розібратися в хитросплетіннях мистецтва сучасної ери.
Видання містить 884 ілюстрації, у тому числі 579 кольорових.
