У цьому томі розглядається переломний період в історії Стародавнього Риму - від руйнування Карфагена до вбивства Цезаря та створення другого тріумвірату. У ці десятиліття римські республіканські інститути поступово руйнуються, не витримуючи величезного навантаження: після низки завойовницьких війн Римська імперія простягається від Іспанії до Чорного моря, від Галлії до Африки. Рим виявляється втягнутий у зовнішні, а й у внутрішні конфлікти: спочатку - повстання рабів, потім - протистояння з союзниками-італійцями і, нарешті, спустошливі громадянські війни, у яких гине Римська республіка і зароджується Римська імперія. У цьому томі читач побачить, як держава все глибше занурювалась у вир розбратів: як упали трибуни Гракхи, які намагалися роздати землю плебсу, як суперництво Марія і Сулли переросло в кровопролитну громадянську війну і проскрипції, як Помпей і Красс, колишні соратники Сулли, зруйнували Як Цезар зламав опір сенатських консерваторів, а ті загнали його в політичну пастку, виходом з якої стала нова громадянська війна; як переможець у ній Цезар був убитий кинджали прощених їм ворогів, і як Октавіан, прийомний син диктатора, об'єднавшись з Антонієм, його соратником, підняв прапор помсти. У томі представлені різні межі життя Пізньої республіки - політична та військова історія, громадянське і кримінальне право, економіка та соціальна структура суспільства, релігія та культура, обстановка у віддалених провінціях та суміжних царствах. Велика увага приділяється життю не лише аристократії, а й римського міського плебсу, який у Пізній республіці став новою політичною силою, потужною та грізною.