Книга норвезького антрополога Хальфдана Брюна (20 травня 1864 — 5 березня 1933), написана в 1929 році, стоїть особняком серед популярної літератури, присвяченої нордійській расі. Автор концентрує свою увагу лише на Скандинавському півострові та ще більше – на рідній Норвегії. Ізольований характер численних гірських долин та глибоких фіордів цієї країни сприяв тому, що населення тут тисячоліттями зберігалося незмінним, було захищене від чужорідного впливу. Таким чином, у Норвегії склалися найбільш сприятливі расові умови для дослідження чистої нордичної людини в її рідному середовищі. Але звідки і коли прийшли нордичні люди до Скандинавії? Хто тут жив до того? Чи залишилися тут залишки інших рас? І чи однорідні самі нордичні люди чи існують яскраві різновиди? Ці та інші питання хвилювали Х. Брюна протягом усього життя, і в книзі викладено не лише результати його власних антропологічних досліджень, але також наведено думки інших скандинавських учених із широкого кола наукових дисциплін.
також дуже часто обговорюється питання про прабатьківщину нордичної раси, і той факт, що в наші дні вона переважає на Скандинавському півострові, зміцнює думку про те, що тут її прабатьківщина, один з найвідоміших антропологів нашого часу професор Ойген Фішер, зважаючи на все, Він також пише: "Можна сказати, що поки це тільки припущення. Найбільш обґрунтованим є те, що з кроманьйонської раси виникли носії північної мегалітичної культури, будівельники дольменів Скандинавії, Данії і т. д., тобто в антропологічному. сенсі нордична раса."
"Чи жила людина в Норвегії до великого льодовикового періоду, сьогодні ми не можемо знати. Всі прояви життя, що існували в Норвегії перед його настанням, зрозуміло, мали загинути протягом цього періоду. Під час танення льодовика заплава вздовж західного узбережжя Норвегії, ймовірно, була вільна від льоду протягом тривалого часу, подібно до нинішньої Гренландії. Якщо в той період в Норвегії жили люди, то, безсумнівно, вони належали зовсім до інших рас, ніж сучасні норвежці. Початок серйозної колонізації став можливим тільки після фактичного зникнення крижаних мас. Тому точне знання цього моменту має вирішальне значення розуміння історії норвезького населення. Завдяки низці визначних досліджень, які були проведені протягом останнього покоління, ми маємо детальну картину умов, що склалися на Скандинавському півострові під час останнього льодовикового періоду. Дослідження шведського вченого Герхарда де Геєра були новаторськими у цій галузі. Використовуючи результати цих досліджень, ми можемо простежити танення льодів з точністю до року."
