Книга Эсхатология как феномен русской религиозно-философской метафизики | Гранин Р. С.

У монографії здійснюється досвід системного аналізу есхатологічної проблематики в російській релігійно-філософській традиції. 
У першій частині монографії «Есхатологія в російській релігійно-філософській самосвідомості: історико-філософська ретроспектива» проводиться історико-філософський аналіз есхатології у її історичного розвитку. Показується, що у розвиток ідей особистої есхатології на початку ХХ століття істотно вплинули філософська антропологія і екзистенціалізм, і навіть аналітична психологія і порівняльне релігієзнавство. Обгрунтовується що в російському релігійному ренесансі есхатологія і апокаліптика, утопія і антиутопія, декаданс і месіанська екзальтація виступали рисами "духу часу", що проявляється в духовній кризі і духовному пошуку нових горизонтів і перспектив епохи Срібного віку.
;Проблема есхатології в російській релігійній філософії другої половини XIX – першої половини XX століття» досліджуються есхатологічні вчення російських релігійних філософів. Есхатологічна утопія Н.Ф. Федорова, есхатологія всеєдності В.С. Соловйова, хіліазм С.М. Булгакова, есхатологічна парадигма в метафізиці простору-часу П.А. Флоренського, екзистенційна есхатологія Н.А. Бердяєва, вчення Н.О. Лоського про перевтілення.
У монографії есхатологія реконструйована як феномен філософської думки того ж порядку, що і метафізика всеєдності, російський космізм, персоналізм, ідея боголюдства. Обґрунтовано тезу, що в рамках російської філософії есхатологія виступає як граничне проблемне поле філософської метафізики, де мислиться антиномічний збіг онтологічної, гносеологічної, антропологічної та екзистенційної проблематики. Есхатологія стає символом трансцендентального горизонту, в якому збігається історія та вічність, божественне та тварне.
Для широкого кола інтелектуалів: науковців, фахівців у галузі історії філософії, релігієзнавців, культурологів, викладачів, аспірантів.