Книга Собор. Киевский перекресток Вильгельма Котарбинского

Новий роман «Собор» Валентина Бадрака – це велике мозаїчне полотно, на якому виткана масштабна картина культурного Києва кінця ХІХ століття – с магістральними шляхами імперської політики, тонкими руслами української традиції, яка на той час булла лише «малоросійською». Епічна історія, в якій не лише основний сюжет – розпис Володимирського собору групою запрошених художників – але й історичний, філософський і психологічний контекст розглядається крізь призму сприйняття головним героєм: відомим польським живописцем Вільгельмом Котарбінським.
Саме його очима ми побачимо Кирилівську церкву і Володимирський собор, оформленню якого він віддав вісім років з тридцяти прожитих у Києві. Його філософський світогляд дає змогу по-іншому поглянути на художників того часу: Михайла Врубеля, Віктора Васнєцова, Михайла Нестерова, Павла Свєдомського та інших - а також оцінити унікальну роль керівника розписом собору видатного Адріана Прахова і його дружини Емілії, в яку були закохані чимало мистців тієї буремної епохи. Дар головного героя передбачати події, містичний вплив його картин, таємний зв’язок з Врубелем, і головне - розуміння тодішньої геополітичної ситуації робить з роману справжній інтелектуальний бестселер.
Автор роману не плекає романтичний настрій у своїй історії, підпорядковуючись швидше аналітиці, а не чуткам і переказам про тодішню «ідилію» в мистецьких колах Києва. Не все так просто було в ту епоху, коли діяв Емський указ і Валуєвський циркуляр, що забороняв найменші проблиски українства в культурі та політиці. Наприклад, за негласними правилами, для розспису Володимирского собору Прахов відбирав лише тих художників, які мали глибинне російське коріння. І лише через дивне сплетіння обставин польський художник Котарбінський опинився серед центральних фігур цієї команди. Відсунули від роботи внаслідок особистих мотивів і особливостей творчості Врубеля, не дуже то й запрошували видатного майстра Репіна, дуже «зручно» при цьому помер художник Андрій Мамонтов, а киянин Селезньов був просто ризикованим фактором у цьому «імперському» проекті. Усе це аналізував у своїх роздумах польський художник Котарбінський, який на контрасті з ситуацією в рідній Польщі, чудово бачив під культурним камуфляжем імперську суть політики щодо України-Малоросії.