Книга История военного флота Рима и Византии (от Юлия Цезаря до завоевания крестоносцами Константинополя)

У книзі розглядаються процес виникнення та еволюція римського регулярного флоту, а також його роль у структурі збройних сил спочатку Римської, а в подальшому і Візантійської імперії. Після перемоги Роїма над усіма великими морськими державами Середземномор'я його флот лише слабко брав участь у розширенні та підтримці римської могутності. Набагато помітнішою була роль річкових ескадр, які патрулювали Рейн і Дунай, які стали кордонами Імперії. Для підтримки цих флотилій у боєздатному стані уряд постійно докладав величезних зусиль, особливо в IV-V ст.
Посилення значення військово-морського флоту відбувається вже у візантійський період, коли на політичній сцені з'являються араби-мусульмани, що люто атакували Імперію не тільки з суші, а й з моря. Протистояння греків із мусульманами на морі зі змінним успіхом тривало з VII ст. за X ст. У X столітті візантійці відновили своє панування у Східному Середземномор'ї. Проте вже у ХІ ст. військово-морський флот, як і сама Імперія, переживає період глибокого занепаду. Зіткнувшись з новими противниками на Заході, візантійці все частіше і частіше були змушені покладатися на флоти італійських міст-держав, таких як Венеція і Генуя, що врешті-решт мало катастрофічний вплив на економіку Візантії і стало важким ударом по її суверенітету.
Книга розрахована для всіх, хто цікавиться військовою справою Античності та Середньовіччя, а також на фахівців-істориків.