Дослідження Емманюеля Фая присвячено політичним аспектам вчення Мартіна Хайдеггера. Доповнюючи відомі праці Віктора Фаріаса, Хуго Отта, Річарда Воліна, П'єра Бурдьє та інших, Е. Фай зосереджується на змісті викладання Хайдеггера в середині 1930-х рр., перш за все на двох курсах (опублікованих вже після виходу книги Фая), і на тісній взаємодії з основними нацистськими теоретиками. Відкидаючи міф про коротке та/або випадкове співробітництво Хайдеггера з нацистами, автор загострює свою тезу до введення нацизму, що послідовно здійснювалося Хайдеггером, у філософію. Після року ректорства нацистська заангажованість Хайдеггера зовсім не сходить нанівець, як стверджують його апологети, а радикалізується: ще 1941 р. він вважає расовий відбір «метафізично необхідним». Але і після війни Хайдеггер стане важливою опорою та відсиланням для різних ревізіоністських та негаціоністських рухів. Він не тільки ніколи не відсторонювався від ідеології гітлеризму, а й рішуче відмовлявся від гуманістичної спадщини філософії, руйнуючи таким чином її суть.