Цей «соціопсихотерапевтичний» трактат став вершиною творчості Володимира Винниченка як мислителя. Його написав упевнений прибічник соціалізму, який, однак, відносивши цей громадський лад насамперед до моральних категорій («перемога соціалізму — це победа нової моралі»), доповнюючи соціологію біологією, визнаючи неминучість боротьби природного і соціального в людині і віднаходячи шляхи узгодження моральними. У трактаті накреслюється утопічна схема будівництва щастя людства. Рецепт цього – конкордизм, тобто погодження. Автор розробляє струнку і переконливу систему погоджень (із природою, із самим собою, з ближніми, з колективом тощо) і проголошує: щастя людства в погодженні, несчастье — у розладі.