Книга Краткая история "Кайе де Синема"

Cahiers du Cinéma - це головний журнал у світі кіно. Кожен кіноман чув легенду про п'ятьох молодих і розсерджених кінокритиків — Годара, Трюффо, Шаброля, Ріветта і Ромера, — які перейшли від слів до справи і започаткували французьку «нову хвилю». Книга Емілі Бікертон розповідає про те, що трапилося, коли хвиля схлинула.

Змінювалися десятиліття, і «Кайє дю синема» перевигадував себе, пристосовуючись до нових правил гри або вигадуючи свої. Від боротьби за визнання кіно сьомим мистецтвом до політизації кінця 1960-х, від інтелігентного формалізму до шаленого маоїзму, від занурень у надра теорії до оглядів касових хітів, від архівних знахідок до телевізійних виробів, від чорно-білої аскези до криків редакторам журналу доводилося відповідати на ті самі питання. У чому специфіка кіно? Чи має фільм автор? За якими критеріями відбирати та оцінювати картини? Як співвідносяться політика та естетика? Як співвідносяться критика та теорія? Писати про минуле чи майбутнє? Про кіно чи про життя? Для глядача чи кінематографіста? Формувати смаки мільйонів чи плекати купку синьофілів? Просвітлювати чи обслуговувати? Бути частиною індустрії чи з нею боротися? Вирішити для себе ці проблеми означало перетворити набір текстів на справжній кіножурнал, яким і був «Кайє дю синема» — останній модерністський проект, вплив якого не слабшає досі.