Знаменита книга «Україна — наш рідний край» українського географа Степана Рудницького з оглядом українських земель повертає нас в 1910-і роки.
Книга вперше видана в 1917-му році, в бурхливу добу Світової війни та супутніх тектонічних зрушень в житті Європи.
Формально праця являє собою історико-географічний опис території тогочасного розселення українського народу, до якого додані фотографічні зображення українських краєвидів та карта. Але за суттю книга претендує на більшу роль — це своєрідний заклик до єднання всіх українців, розділених кордонами імперій, заклик поглянути далі свого регіону і полюбити свою Батьківщину.
«Бо любити свою рідну землю значить не лиш любити свою рідну хату, своє рідне село чи місто, свою рідну околицю, а любити всю землю, весь простір, де люди говорять рідною мовою, ховають рідний звичай, живуть рідними споминами минувщини, леліють рідні надії на будучину!
Наш рідний край великий! Не легко одному чоловікови змірити його власними ногами та заглянути власними очима в кожен закуток, яка там сторона, як там люди живуть. А знати се доконче треба, бо любов рідного краю конче повинна основуватись на його пізнанню! Нам Українцям не треба слїпої любови для України, ось так як матїр любить свою дитину та видить в нїй все добре й гарне хоч нераз воно не так! Нам Українцям нема добра з такої слїпої любови рідного краю й народу, що любить все без розбору чи добре й гарне, чи лихе й погане, коби лиш українське. Нам Українцям треба розумно любити Україну, кріпко любити все що в нїй добре й гарне, цурати ся всего, що лихе й погане й працювати з усїх сил, щоб поганого на Українї не було.»