Основна праця Людвіга фон Мізеса (1881-1973) у галузі теорії пізнання та методології. У ньому міститься як епістемологічні основи розробленого ним методологічного підходи до економічної науки, а й епістемологія і методологія історичної науки. Дана яскрава критика таких хибних альтернатив, як історизм та позитивізм. Автор проводить різницю між філософією історії — комплексом метафізичних концепцій — і філософської інтерпретацією історії. Показано неспроможність марксистського діалектичного матеріалізму як одного з різновидів філософії історії. Дана глибока оцінка досягнень та перспектив розвитку західної цивілізації, в основі якої демократія та ринкова економіка, показано нежиттєздатність соціалізму як системи, що не має у своєму розпорядженні методів економічного розрахунку. Для економістів, істориків, філософів, політологів, соціологів, викладачів та студентів, а також для широкого кола читачів, які цікавляться проблемами філософії, економіки, історії.