Монографія присвячена сформованому у XX столітті на трьох континентах (Європа, обидві Америки, Австралія) українському літературному зарубіжжю, проблемам його історії та еволюції, творчості низки письменників – представників еміграції та імміграції. Задум роботи, її склад і структура мотивовані прагненням автора монографії включити у науковий побут маловідомий матеріал, вийшовши новий, наступний після емпіричного, методологічний рівень дослідження -системний, структурно-семантичний. На цій основі в роботі аналізуються як глибокі політико-ідеологічні розбіжності між зарубіжною та "материковою" художніми моделями, так і вкорінені в загальному етногенетичному ґрунті та духовній традиції ознаки цілісності національного історико-літературного процесу, його діалектичної єдності.