Італійська «Іліада» XX століття неможлива без свого Героя, а точніше без Антигероя. П'єрлуїджі Конкутеллі – це постать, поза якою, за його словами, «не було б і тих молодих нігілістів, шанувальників Нечаєва, які взяли в руки зброю. (…) Не було б безглуздих смертей, не було б крові». Ця книга не дає відповіді на запитання, а навпаки, породжує їх. Хто ж він, цей сивий старий з палаючими очима, дивлячись зі сторінок газет і новин? Жертва політичних ігор режиму? Ініціатор неофашистської збройної боротьби? Блаженний чи просто божевільний, який хворіє на мрії та абстракції?