Культура етносу розвивається спадково. Тим більше, коли вона грунтується на мірностях Світового ладу, які виявляються через образотворчу мову. Вона визначає духовність і творчість, нею люди спілкуються зі Світом, між собою і промовляють нею у майбутнє. Про філософські аспекти Буття хліборобів Трипільської цивілізації, яка життєдіяла у половині VI тисячоліття та у перших століттях III тисячоліття до нашої ери на землях від Дунаю до Дніпра, про духовно-господарський та космотворчий феномен пращурів, про розвиток Життя на засадах мирностей мови історичних культур і народної культури в Україні йдеться у праці відомого етнографа та археолога. Через духовно-мистецькі прояви розкривається історичний поступ українського народу, обґрунтовується спорідненість культур, що розвивалися на землях України принаймні від кінця неоліту.