Введення до системного кіноаналізу з прикладами досліджень на матеріалі фільмів «Забріски Пойнт» (Антоніоні, 1969), «Мізері» (Райнер, 1990), «Список Шіндлера» (Спілберг, 1993), «Ромео і Джульєтта» ( Лурман, 1996).
Кіно — це найскладніша система оповідання, в якій думка автора передається за допомогою зображення, звуку та тимчасової структури. Перше, що лягає в основу будь-якого кінознавчого аналізу — власне враження автора від перегляду фільму. Але як перетворити його на науковий аналіз і чим останній відрізняється від кінокритики? На що слід звертати увагу під час аналізу фільмів? Які змістовні аспекти мають при цьому враховуватися? Як поставити проблему та які кошти дозволяють верифікувати власні спостереження та трактування? У першій, більш загальної частини обговорюються ці питання, пропонуються можливі рішення, описуються інструменти системного кіноаналізу і вказується їх значення для загальної системи аналізу. У другій частині представлені приклади робіт із кіноаналізу, виконаних різними авторами. Вони розглядаються як класичні фільми («Забриски Пойнт», 1969), і більш сучасні голлівудські стрічки («Мизери», 1990; «Список Шиндлера», 1993; «Ромео і Джульєтта», 1996).
Книга призначена для студентів, викладачів та всіх, хто цікавиться кінознавством: вона дозволяє легко набути теоретичних знань та практичних навичок, необхідних для самостійної роботи з цим цікавим видом мистецтва.