Володимир Сорокін - один із найяскравіших представників російського постмодернізму, тексти якого часто викликають бурхливу читацьку та критичну реакцію через велику кількість обсценної лексики, сцен сексу та насильства. У своїй монографії німецький русист Дірк Уффельманн вперше аналізує всі основні твори Володимира Сорокіна - від "Черги" та "Романа" до "Завірюхи" та "Телурії". Автор показує, як, черпаючи сюжети з російської класики XIX століття та соцреалізму, звертаючись до популярної культури та націоналістичної риторики, Сорокін залишається вірним установці на розщеплення чужих дискурсів. Автор комплексно підходить до еволюції листа Сорокіна - колись "стриманої молодої людини", яка вразила коло концептуалістів "нечуваною наругою над радянськими естетичними нормами", згодом - скандального автора, чиї книги кидала в пінопластовий унітаз прокремлівська молодь провидцем.
Дірк Уффельманн - професор Інституту славістики Гісенського університету ім. Юстуса Лібіха.
Зміст
Подяки
Глава 1. Пізньорадянська культура та московський
творчий андеграунд
Глава 2. «Черга» та колективна мова< Глава 3. «Норма» і соціалістичний реалізм
Голова 4. «Тридцята любов Марини» та
дисидентські наративи
Глава 5. «Роман» і класична російська
література< Глава 6. «Місяць у Дахау»: на перехресті двох
тоталітарних режимів
Глава 7. Нові медійні стратегії та громадянська
позиція Сорокіна в пострадянській Росії
Глава 8. « Блакитне сало» та бульварна література
Глава 9. «Льод» та езотеричний фанатизм: новий
Сорокін?
Глава 10. «День опричника» та політичні(анти)утопії
/>Глава 11. «Метель» та автоалюзії метакласика
Глава 12. «Манарага» та реакційний
антиглобалізм
Глава 13. Мінливість як форма сталості:
перспективи
Бібліографія
Покажчик творів Володимира Сорокіна
Покажчик імен